Географічна карта - Третьяковська галерея (Tretjakow-Galerie)

Всеросійське музейне об'єднання «Державна Третьяковська галерея» — художній музей у Москві, належить до найбільших музеїв світу.

На той період найстарішим серед збирачів картин російських художників був Федір Прянишніков 1793 року народження. До цого картини митців-росіян купували хіба що царська родина та невелике коло російських аристократів, переважно власні портрети та портрети своїх родичів. Саме відвідини картинної галереї Прянишнікова і спонукали Павла Третьякова почати збирати картини вітчизняних художників. Федір Прянишніков помер 1867 року і царський уряд того ж року придбав його картинну галерею та передав її у московський Рум'янцевський музей.

Днем заснування Третьяковської галереї прийнято вважати 22 травня 1856 року. Цього дня колекціонер, купець і текстильний фабрикант Павло Третьяков придбав картину художників Миколи Шильдера «Спокуса» і Василя Худякова «Сутичка з фінляндськими контрабандистами». Поставивши собі ще в молоді роки за мету створити музей російської національної школи живопису, Третьяков присвятив цьому понад 40 років життя.

Але на чотири роки раніше Павла Третьякова почав збирати картини російських митців купець і багатій Козьма Солдатьонков (1818—1901). Не обмежений у фінансах (як Третьяков) Козьма Терентійович відвідав Рим і ще застав живого Карла Брюллова, у котрого придбав перший зі своїх шедеврів «Купання Вірсавії». За цим придбанням пішли картини Ореста Кипренського та цілої низки картин вихованців петербурзької Імператорської академії мистецтв. Серед вартісних придбань того періоду — найкращий з ескізів Олександра Іванова «Явлення Христа народу» та сім підготувальних робіт. Саме збірку Козьми Солдатьонкова прикрасили дві картини Павла Федотова (серед них « Сніданок аристократа») та більшість уславлених творів Василя Перова, це «Проповідь в сільській церкві в часи кріпацтва», «Поховання померлого» та навіть сатиричне до російського священства «Чаювання попа у Митіщах», цілком московське за тематикою.

На колекцію суттєво впливають людські якості збирача. Так, Третьяков торгувався з художниками, аби зменшити ціну на картину. Третьякова неможливо було умовити придбати картину на іноземний сюжет, навіть якщо картину з іноземним сюжетом створив російський художник. Його позицію не похитнули навіть зібрані картини іноземних митців, що збирав його молодший брат. Тому картину на сюжет французької буржуазної революції («Дев'яте термідора») пензля Валерія Якобі придбав не Третьяков, в Козьма Солдатьонков. Третьяков погано ставився до скульптури і не вважав її за вартісне мистецтво. Навпаки, Козьма Солдатьонков прихильно ставився до скульптури і охоче купував твори російських скульпторів, чим просто рятував скульптурні твори (непопулярні у нерозвинених колекціонерів). Старий Содатьонков доріс до того, що в кінці власного життя купував картини Ісаака Левітана чи Леоніда Пастернака, твори котрих абсолютно не були схожі на картини академістів імператорської академії. По смерті старий Солдатьонков заповідав усю збірку картин і скульптур у московський Рум'янцевський музей.

За іронією долі 1924 року влада більшовиків цілком ліквідувала московський Рум'янцевський музей. Всі картини та скульптури російських митців передали до Третьякоської галереї, чим суттєво виправили її недоліки років попереднього комплектування. Імена ж Прянишнікова та Солдатьонкова старанно стирали з пам'яті радянсьих людей.